Сценарій відкриття меморіальної дошки

 

Відкриття меморіальної дошки

Ситнику Олександру Івановичу

с.Бережанка

22.05.2023

Дошка закрита тканиною. На столі – фото, квіти, свічка (лампадка).

Звучить мелодія «Плине кача»

 

Ведуча. Пам’ять… Вона нетлінна і вічна…. 

Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!

 

Ведуча. Пам’ять! Що залишаєш ти нам? Спогади, біль втрати та меморіальні дошки  - як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.

 

Ведуча. Біль крає серце усіх, душа кожного мешканця нашої громади стискається від болю за загубленими молодими життями наших земляків.

 

Ведуча. Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою  пам'яттю нашого односельчанина, випускника Бережанської гімназії, який загинув при виконанні службового обов’язку на сході України.

Ведуча. Для кожного з нас він – герой. Пам'ять про нього житиме вічно!

 

Ведуча. Мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки Герою-земляку, Олександру Івановичу Ситнику, оголошується відкритим.

 

Звучить Гімн України

 

Ведуча. На мітингу присутній Чорноострівський селищний голова Дзісь Михайло Семенович.

 

Ведуча. Представники Збройних Сил України _____________________________ .

 

Ведуча. Батьки Героя __________________________________________________, бабуся_________, дружина Катерина, син Адам, рідні, друзі захисника, жителі села .

Ведуча. Староста сіл Бережанка, Мартинівка, Педоси – Борисова Людмила Василівна.

 

На фоні музичної композиції ведучі читають біографію Олександра Ситника

 

1.Ситник Олександр Іванович народився 21 січня 1997 року в селі Бережанка Хмельницького району. Сашко ріс добрим і веселим хлопчиком.

 

2.У 2003 році пішов навчатися у Бережанську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. У Сашка були гарні здібності до навчання: любив читати, був активним на уроках математики. За період навчання в школі завжди підтримував дружні стосунки з однолітками, однокласниками, старанно ставився до виконання обов’язків, відповідальний, готовий завжди прийти на допомогу. За його участі відбувалися усі шкільні заходи: свята, розваги, спортивні змагання, туристичні походи.

 

3.У 2011 році закінчив Бережанську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів та вступив до Чорноострівського профтехучилища, де отримав професію тракториста-машиніста широкого профілю. Після закінчення училища працював на заводі ТОВ «Будматеріали» у місті Хмельницький.

 

4. У 2015 році був призваний на військову службу, яку проходив у Національній гвардії України. Служба проходила легко, Сашко успішно навчався військової справи, проходив випробування польовими умовами. Відслуживши, повернувся додому та продовжив працювати на заводі.

 

5.Олександр - надзвичайно добрий та порядний юнак, який завжди готовий прийти на допомогу, підтримати, виручити. Він був душею компанії, завжди веселий та усміхнений, з дотепними жартами, влучними анекдотами. Кожна дівчина на дискотеці чекала на повільний таночок з ним, бо Сашко прекрасно танцював і не пропускав жодного танцю. Більшість однолітків, хлопців та дівчат, назавжди запам’ятають його щасливим і безтурботним.

 

6.У 2022 році юнак зустрів своє кохання – чарівну Катерину. Зрозумівши, що дівчина – це його доля, почали жити разом. Батьки не заперечували, благословили дітей. Сашко прийняв і виховував, як рідного, сина коханої - Адама. Закохані планували щасливе майбутнє, мріяли про спільних дітей, облаштовували подружнє гніздечко.

 

7.14 лютого 2023, у  День закоханих, молоді люди одружилися. У цей же день Олександр Іванович був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А-1267, у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Незабаром направлений виконувати бойові завдання  на сході України. Будні військового проходили нелегко, бо ворог – нещадний, ненависний, але Сашко не жалівся. Він з мужністю ніс військову службу на передових позиціях.

8. 11 березня 2023 року, внаслідок скидання гранати з ворожого безпілотника, отримав поранення несумісні з життям у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області. В одну мить серце Героя перестало битися. 

 

??? Мініатюра «Виростеш ти, сину»…»

 

9. Герої не вмирають… Вони просто перестають бути поруч... Тихенько відлітають, не прощаючись, стають зірками в небі, янголами-охоронцями…

10. Низько схиляємо голови у невимовній скорботі. Навіки залишиться в пам’яті мужній захисник України – Ситник Олександр Іванович.

Вічна пам'ять ГЕРОЮ! Вічна СЛАВА!

 

Ведуча. До слова запрошується Чорноостріський селищний голова Дзісь Михайло Семенович.

Ведуча Слово надається представнику від Збройних Сил України ____________________________________________________________________ .

 

Ведуча. Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу всі народи віддають

І голову схиляють перед вами.

 

Ведуча. Право відкрити меморіальну дошку надається _____________________ .

 

Під барабанний дріб знімають тканину. Фон.

 

Ведуча. До освячення меморіальної дошки запрошуємо отця Андрія.

 

Ведуча. Запалим свічку пам’яті про тих,

Хто навічно на полі бою поліг,

Хто боровся, горів, не падав духом,

Нехай же вам земля всім буде пухом.

 

Дівчатка зі свічками

 

Ведуча. Вшануймо пам'ять про загиблого героя Олександра Ситника та всіх, хто віддав своє життя за незалежність та державний суверенітет України, хвилиною мовчання.

 

Метроном відбиває Хвилину мовчання

 

Ведучий. Плаче свічка, плаче небо, плачуть люди                                                                                                                                          І від болю рветься серце на куски…                                                                       

Серед нас, живих, не буде їх, не буде..                                                                           

Вічна пам'ять вам, герої - земляки !

 Учениця.

Було в жінки щастя...

В ту весну далеку,

дарунок від  Бога принесли лелеки –

жадану  дитину, мов сонечко ясне, – крихітку-сина.

Своє янголятко кохала, плекала,

мов квітку, ростила, всю душу вкладала...

Злетіли роки несподівано хутко –

зростила орла мати- голубка.

 І сином своїм не натішиться мати!

 Їй тільки б радіти,  онуків глядіти...

 Війна!.. враз пекельним вогнем налетіла

 і "градами" душі людей обпалила.

 На фронті синок. Від думок та від болю

 поси́віла  мати... але вірить у долю,

 з дороги не зводить заплакані очі –

 чекає синочка од ранку до ночі,

 а ночі  без сну – у молитвах до Бога:

"Візьми МОЮ душу... за сина живого"...

Та Бог не почув... не достукалась мати...

Надіється, жде його... Звідки їй знати,

що тіло схололо у полі далекім...

вже й Богові душу віднесли лелеки...

 

Ведуча. З любов'ю та смутком, з небесного раю

сини споглядають - їх мами чекають!

Хай гріють ці душі на край-небосхилі

подяки і шани народної хвилі!

 

Ведуча.  Низький уклін  батькам, рідним  та друзям нашого героя!

 

Ведуча. Ми завжди будемо пам’ятати вашого сина, чоловіка, брата, онука,  батька.  Він загинув заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої країни! Вічна пам'ять герою!

 

Ведуча. Всіх до одного ми повинні пам’ятати

Хто нас в цей час важкий на сході захищав,

Щоб знала кожна вбита горем мати,

Що не даремно син життя своє віддав.

 

Ведуча. Запрошуємо усіх присутніх покласти квіти до меморіальної дошки.

 

Покладання квітів та лампадок. Мелодія «Мамо, не плач»

 

Ведуча. Допоки ми живі – житиме пам'ять про наших героїв. Олександр з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя аби ми жили в мирній, квітучій незалежній Україні.

 

Ведуча. Вшанування пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і подяка справжнім героям.

 

Ведуча. Мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки герою-земляку Ситнику Олександру Івановичу оголошується закритим.

 

Звучить Гімн України

 

 

 

 

Свято-гра «Незабаром в рідний край завітає Миколай»

Пісня «Святий Миколай»

Ангелик. Незабаром в рідний край завітає Миколай і всім чемним діткам принесе святкові подарунки. Ви чекали цього свята? Весь рік були чемними? А листи написали? А під подушки заглядали? Святий Миколай уже в дорозі! Ми з ним домовилися, що рівно о 12.00 він буде в Бережанській гімназії? Готові його зустрічати? Отож, оплески! Зустрічаємо Миколая!

Звучить музика. Миколай не заходить.

Ангелик. Можливо, давайте його покличемо. Святий Миколай, до нас завітай!

Діти кличуть. Миколай не заходить.

Ангелик. А давайте усі встанемо зі стільчиків, потупаємо ніжками, і покличемо: «Святий Миколай, до нас завітай!»

Діти виконують. Миколай не заходить. Вбігають чортенята, вітаються з усіма.

Ангел. А ви чого до нас? У нас в залі тільки чемні діти. Вони чекають Святого Миколая, а ви – геть звітси.

Чортик В. Не підемо ми нікуди. Будемо тут, з вами.

Чортик К. Не вірю, що у вас немає нечемних дітей. От не вірю і все.

Чортик В. А давайте запитаємо у них.

Чортик К. А давай!

Чортик В. Ви були чемними? (відповіді дітей)Маму-тата слухали? (відповіді дітей) Допомагали їм? (відповіді дітей)

Чортик К. Та ти не ті питання ставиш. Треба інші.

Чортик В. Зрозумів. Зараз. На дистанційці працювали? (відповіді дітей) Онлайн-уроки відвідували? (відповіді дітей) Домашні завдання виконували? (відповіді дітей) Вчителів обманювали? (відповіді дітей)

Чортик К. Ага-ага. Бачили ми все. А ще кажуть різочки нема кому давати! Ось, повно сидить.

Ангел. Дітки у нас насправді дуже добрі і чемні. Усі заслуговують на подарунки. Правда, діти? (відповіді дітей)

Чортик крутиться і знаходить під ялинкою листа.

Чортик В. Погляньте, що знайшов! Діти, що це? (відповіді дітей)

Чортик К. Лист. А де він тут взявся? Хто його залишив? Можливо, терористи?

Чортик В. Увага! Нікому не підходити! Всім відійти на безпечну відстань. Сховайтеся під стільці, за стільці. Незнайомий предмет.

Вчитель. Його сьогодні вранці листоноша приніс.

Чортик К. Все. Тоді відбій. Вилазимо зі схованок. (діти займають свої місця)

Чортик В. На, Ангелику, прочитай.

Ангел. Звичайно, прочитаю.

«Добрий день, любі мої і чемні діти Бережанської гімназії!

Пише до Вас листа Святий Миколай. Я вже в дорозі на Ваше на свято, але маю ще дуже багато справ зробити: заїхати до дітей в дитячі будинки, роздати подарунки діткам, які втратили дім, провідати дітей, які лежать в лікарні, допомогти, підтримати, потурбуватися…

У мене багато помічників по всій Україні – це волонтери, добродійники, тому я швидко справляюся і вже незабаром буду у Вас.

Хочу й у Вас попросити допомоги.»

Ангел. Діти, допоможемо? (відповіді дітей)

Ангел. А ви, чортенята, можете вже йти додому. Ми впораємося самостійно.

Чортик В. Ні, ми допоможемо Миколаю, нашим діткам і всьому українському народу створити чудове свято і разом наблизити День Перемоги. Це той подарунок, який чекають в кожній українській сім’ї, в кожному місті і в кожнім селі .  

Ангел. Добре. Залишайтеся. А я продовжу читати листа. «Ворожі ракети пошкодили моє сховище з казковими сніжинками. Вони розлетівся повсюди. Тепер вони вже не такі прекрасні і не мають чарівної сили. Допоможіть повернути чарівну силу сніжинкам».

Чортик К. Тобто нам потрібно знайти пару сніжинці. Діти, виходьте всі до ялинки. Ми роздамо Вам половинки сніжинок, а Ваше завдання – знайти до неї іншу половинку, тобто дитину, в якої половинка такої ж сніжинки, як і у Вас. Коли знайшли – взялися за руки і чекаєте, поки всі впораютьсяться. Зрозуміли?

Гра «Знайди пару сніжинці»

Чортик В. Молодці! Всі впоралися. Поаплодуймо нашим успіхам! (оплески) Ангелику, читай далі!

Ангелик. «В мене виникла проблема з переправою подарунків з лівого на правий берег. Схоже, частина дітей залишиться без подарунків. Якщо зможете – допоможіть!» Як нам допомогти Миколаю? Не можна, щоб українські діти залишилися без подарунків! (думає)

Чортик В. Придумала! Треба створити живий ланцюг і передати усі подарунки з лівого на правий берег. Дівчатка, ви будете на лівому березі. Хлопчики будуть на правому. Беремо подарунок з коробки, передаємо один одному, потім передаємо на інший берег, передаємо один одному і ложимо в порожню коробку. Завдання зрозуміле? Розпочинаємо!

Гра «Переправа подарунків»

Ангелик. Втомилися працювати? Але це приємна втома від того, що робиш добрі справи. Правда, ж? Займайте свої місця в залі.

Чортик В. І з цим проханням допомогли. Ангелику, читай листа далі. Яка ще допомога потрібна? 

Ангелик. Читаю. «Ще одне прохання. Допоможіть зігріти наших військових, які зараз на бойових позиціях захищають усіх дітей і можливість провести свято з подарунками». Як ми зможемо виконати це прохання?

Чортик К. Думай-думай голова.

Чортик В. А, можливо, танці-зігріванці? Всі разом станемо в коло і затанцюємо так гаряче, щоб тепло від наших танців передалося аж до військових.

Ангелик. Прекрасна ідея. Діти, стаємо всі до танців-зігріванців! Ми показуємо рухи, а Ви всі – повторюєте. Але танцюємо з душею, стараймось виконати все якомога краще.

Пісня «Танці-зігріванці»

Ангел і чортенята показують рухи, а усі діти повторюють.

Ангелик. Які ми молодці! Справжні помічники Святого Миколая – добродійники, волонтери.

Чортик К. Я чую дзвіночки. Ви теж їх чуєте?

Чортик В. Це, певно, Святий Миколай до нас іде. Давайте його покличемо, щоб він швидше знайшов до нас дорогу.

Ангелик. Діти, давайте покличемо: «Святий Миколай, до нас завітай!»

Усі разом тричі кличуть Миколая.

Звучить пісня «Завітай, Миколай!» Заходить Миколай.

 

Святий Миколай. Добрий день, діти! Дуже радію зустрічі з Вами. Як Ви підросли за цей рік, змужніли, а скільки добрих та корисних справ встигли зробити! В моїй Книзі Добрих Справ навіть вже сторінок не вистачає, щоб усе записати, але Ангелики справно працюють і все занотовують, щоб жодна добра справа не залишилася поза увагою. Дякую, що допомогли мені і сьогодні, виконали усі мої прохання. Усі діти, дорослі і військові, про яких Ви потурбувалися, передають Вам вітання і слова щирої вдячності. Не з порожніми руками прийшов до Вас і я. Маю солодкі подарунки для кожного.

Ангелик. Святий Миколаю, у Бережанській гімназії дуже добрі і чемні діти, справжні українці, патріоти своєї Батьківщини. Вони готувалися до нашої зустрічі і підготували для тебе вірші, пісні.

Святий Миколай. А колядки наші діти знають? Сьогодні мені їх заспівають? Бо я дуже люблю українські колядки, слухаю їх з величезним задоволенням.

Ангелик. Знають, знають! І в них Бога прославляють. Й тобі нині заспівають.

Святий Миколай. Як же радісно в душі стало одразу! Вже чекаю з нетерпінням виступ першокласників, моїх найменших друзів.

Виступ першокласників.

Святий Миколай. Які ж Ви молодці! Дякую за гарні слова! отримайте подаруночки від мене.

Роздає подарунки учням 1 класу.

Ангелик. А тепер наші другокласники тобі вітання приготували. Слухай уважно!

Виступ 2 класу

Святий Миколай. Які ж Ви молодці! Дякую за гарні слова! Отримайте подаруночки від мене.

Роздає подарунки учням 2 класу.

Святий Миколай. Вже з нетерпінням чекаю виступу учнів 3 класу. Запрошую Вас, діти!

Виступ 3 класу

Святий Миколай. Які ж Ви молодці! Як гарно співали! Отримайте подаруночки від мене.

Роздає подарунки учням 3 класу.

Святий Миколай. Ангелику, подивися, четвертокласникам вже теж хочеться мені віршики розказати і для мене заспівати. Нумо, діти, починайте! Я з задоволенням Вас послухаю.

Виступ 4 класу

Святий Миколай. Як гарно підготувалися. Вже зовсім дорослими стали. Отримайте від мене подаруночки.

Роздає подарунки учням 4 класу.

Святий Миколай. Турбот чимало маю, тому, діти, поспішаю. Щиро радію щороку зустрічі з вами, тішуся, що Ви ростете добрими, щирими та чуйними дітьми. Бажаю вам успіхів у навчанні, гарних друзів, чудових подарунків. Гарно навчайтеся, виконуйте домашні завдання, слухайте та поважайте старших, продовжуйте робити добрі справи, допомагайте усім, хто того потребує, бо це дуже потрібно для нашої Перемоги. Ми обов’язково зустрінемося в наступному році в мирній, незалежній вільній Україні і разом заспіваємо нашу пісню Перемоги. Вітаю усіх з новорічно-різдвяними святами! Бажаю миру в Україні, щастя, добра, злагоди у Ваших родинах і любові один до одного! Слава Україні!

Пісня «Ой хто хто Миколая любить»

Вечір пам'яті присвячений вшануванню загиблого Героя Ситника Олександра Івановича "Вічна пам'ять тим, хто загинув молодим"

 

Сценарій вечора пам’яті

«Вічна пам'ять тим, хто загинув молодим»,

присвяченого вшануванню пам’яті  загиблого героя

Ситника Олександра Івановича,

випускника  Бережанської гімназії  Чорноострівської селищної ради,

учасника російсько-української війни.

Ведучий.  

Сьогодні на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.

 

Ведуча.

Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають!»

 

Ведучий.  

Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.

 

Ведуча.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

 

Ведучий. Ще  зовсім недавно   українці   жили під мирним  небом, радісно  зустрічали  світанки,  ростили  дітей   і   не знали  дуже багатьох слів пов’язаних з війною .

 

Ведуча. В один день, весняним  ранком  2014 року, наше життя   змінилося  . Майже кожну українську родину опалило  полум’я   військових дій , які розпочалися на території  нашої   держави.

 

Ведучий. Вісім довгих років на Сході України точилися бойові дії. Тисячі українських воїнів не повернулися додому. Але зима 2022 року змінила все ще кардинальніше. Жорстокий безбожний ворог з російської федерації напав на всю територію України і руйнує її й досі.

 

Ведуча. Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ. Солдати добровольчих загонів та регулярної української армії  щоденно віддають життя за кожного з нас . 

Ведучий. Трагедія  родин загиблих  воїнів - це  трагедія кожного українця, усієї нашої держави .  Обездолені жінки, осиротілі діти,   в чиїх очах  вічна скорбота   - результат  жорстокої війни , яку веде з  Україною росія .

Ведуча. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Вони заслуговують, щоб про них пам’ятали.

Ведучий Урок пам’яті Ситника Олександра Івановича «Вічна пам'ять тим, хто загинув молодим», загиблого героя російсько-української війни, випускника  Бережанської гімназії, оголошується відкритим.

Гімн України

Ведуча. Всім, хто протягом тисячоліть проніс прапор боротьби за Україну!

 

Ведучий. Всім, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним!

 

Ведуча. Всім, хто в сьогоденні пожертвував власним життям за право жити вільними у своїй державі – рідній Україні присвячується.   

Ведучий. Тиша, цілковита тиша навкруги, навіть повітря застигло, тільки чутно, як б’ється в унісон у такт метроному сотні сердець – це хвилина мовчання.  

 

Виходять діти зі свічками

 

Ведуча. Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали ангелами…

 

Ведучий. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять. Вічна пам'ять Героям  нашого часу.

 

Хвилина   мовчання

 

Ведуча. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне.       

 

Ведучий. Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Тугу дружин, що не долюбили своїх чоловіків? Поминальний церковний дзвін та тепло свічки під час молитви?

 

Ведуча. Скільки б часу не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з  війни.

 

Ведучий. Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя.

 

Ведуча. Так і зірка Олександра Ситника спалахнула на небосхилі, яскраво горіла  його добрими вчинками, жагою до життя, гідними подвигами та й погасла.

Ведучий. Відійшовши в 31 рік  за межу вічності, він залишив по собі добрий спомин, так і не доживши, не долюбивши…

Але почнемо цю історію  з початку…

 

Ведуча. Одного зимового вечора,  21 січня 1992 року в селі Бережанка народився хлопчик Сашко, якого з нетерпінням чекала його сестричка Маринка і уся родина. Сашко зростав у любові, теплі, родинному затишку добрим і веселим хлопчиком. Ріс спокійним, слухняним, життєрадісним, із нестримною цікавістю та жагою пізнавав навколишній світ.

 

Ведучий. У 2003 році пішов навчатися у Бережанську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. У Сашка були гарні здібності до навчання: любив читати, був активним на уроках математики. За період навчання в школі завжди підтримував дружні стосунки з однолітками, однокласниками, старанно ставився до виконання обов’язків, відповідальний, готовий завжди прийти на допомогу. За його участі відбувалися усі шкільні заходи: свята, розваги, спортивні змагання, туристичні походи.

 

Ведуча. Сьогодні у нас присутні однокласниці Олександра – Цілінська Іванна Валеріївна та Павлюк Анастасія Олегівна. Дівчата, розкажіть про шкільні роки Сашка: яким він був, чим захоплювався, чим найбільше запам’ятався.

 

Виступ дівчат

 

Ведучий. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та відпочинок з однолітками. Спокійним і доброзичливим  запам’ятали його вчителі та однокласники. Зі слів його наставників, Сашко  був хорошим другом.

 

Ведуча. Мисюра Валентина Станіславівна була класним керівником Сашка. Валентино Станіславівно, розкажіть про роки шкільного життя Олександра Ситника.

 

Ведучий. У 2011 році закінчив Бережанську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів та вступив до Чорноострівського профтехучилища, де отримав професію тракториста-машиніста широкого профілю. Після закінчення училища працював на заводі ТОВ «Будматеріали» у місті Хмельницький.

 

Ведуча. У 2015 році був призваний на військову службу, яку проходив у Національній гвардії України. Служба проходила легко, Сашко успішно навчався військової справи, проходив випробування польовими умовами. Відслуживши, повернувся додому та продовжив працювати на заводі.

 

Ведучий. Сьогодні в залі присутній Крижанівський Руслан Миколайович. Він – учасник АТО, односельчанин та добрий друг нашого Героя.

Руслане Миколайовичу, розкажіть про Сашка як про друга, товариша? Які спогади зігрівають душу?

Виступ Крижанівського Р. М.

 

Ведуча. Олександр - надзвичайно добрий та порядний юнак, який завжди готовий прийти на допомогу, підтримати, виручити. Він був душею компанії, завжди веселий та усміхнений, з дотепними жартами, влучними анекдотами. Кожна дівчина на дискотеці чекала на повільний таночок з ним, бо Сашко прекрасно танцював і не пропускав жодного танцю. Більшість однолітків, хлопців та дівчат, назавжди запам’ятають його щасливим і безтурботним.

 

Ведучий. Сьогодні у нас присутня добрий друг та кума нашого Героя, поетеса та волонтерка з творчим псевдонімом Ксюшка Ангел.

Пані Оксано, поділіться, будь ласка, найтеплішими спогадами, розкажіть про нашого Героя.

Виступ Ксюшки Ангел

 

Ведуча. У 2022 році юнак зустрів своє кохання – чарівну Катерину. Зрозумівши, що дівчина – це його доля, почали жити разом. Батьки не заперечували, благословили дітей. Сашко прийняв і виховував, як рідного, сина коханої - Адама. Закохані планували щасливе майбутнє, мріяли про спільних дітей, облаштовували подружнє гніздечко.

 

Ведучий. 14 лютого 2023, у  День закоханих, молоді люди одружилися. У цей же день Олександр Іванович був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А-1267, у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Незабаром направлений виконувати бойові завдання  на сході України. Будні військового проходили нелегко, бо ворог – нещадний, ненависний, але Сашко не жалівся. У цей період   він познайомився з багатьма людьми, знайшов справжніх друзів, побратимів по службі та життю. Вадим сам був гарним другом надійним, безвідмовним. Він з мужністю ніс військову службу на передових позиціях.

 

Ведуча. Випробувань було багато. Війна набирала обертів. Протягом першого тижня потрібно було відповідально підготуватися, пригадати військові навички.

 

Ведучий. А серце завжди прислухалося до знайомої мелодії телефону, бо лише так можна було почути рідний коханий голос дружини Катерини та відчути  любовне тепло, хай і через тисячі кілометрів.

 

Ведуча. А далі в бій….. І все закрутилось, завертілось. Така доля наших захисників на передовій – йти вперед зі зброєю в руках, звільняти кожен клаптик рідної землі, ухилятися від пострілів та вибухів, підстраховувати побратимів, а в години тиші і відпочинку заспокоювати рідних та близьких, переконувати їх, що все добре і всі обов’язково повернуться додому.

 

Ведучий. Та війна і смерть невблаганна. На жаль, у найважчі роки боротьби вона забирає найкращих. Не питає, хто ти чи є у тебе сім’я. Може тебе чекає молода гарна дружина, може твоя мати з батьком мріють про онуків, може ти ще не здійснив своїх мрій, не все зробив, ще хочеш жити. Ні, не питає. Війна і смерть – безжальна.

 

Ведуча. 11 березня 2023 року, внаслідок скидання гранати з ворожого безпілотника, отримав поранення несумісні з життям у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області. В одну мить серце Героя перестало битися. 

 

Ведучий. 17 березня 2023 року… Страшна звістка сколихнула наше село. Додому на щиті повертається наш Герой – Ситник Олександр Іванович. Природа наче перейнялася неймовірним болем і небо заплакало важким холодним дощем. Не вщухав і потужний вітер, який пронизував, здавалося, не лише тіло, а й душу наскрізь.

 

Ведуча. Примхи погоди не зупинили людей, які прийшли провести Героя до місця останнього спочинку. Віддати шану Олександру прийшли сотні людей… На колінах, з квітами проводжали Героя усі, хто його знав, поважав, любив…

 

Ведучий. Поховали Олександра на кладовищі у рідному селі як справжнього Героя, який віддав своє життя як гідний син рідної землі, за багатостраждальний народ та мирне життя своїх батьків, дітей і рідних в ході російсько-української війни.

 

Ведуча. До Дня захисників і захисниць України ми присвятили Олександру Івановичу Ситнику  урок пам’яті, адже пам'ять про нашого Героя та повага до подвигу справжнього сина українського народу – це єдине, що ми можемо зробити.

 

Пісня «Герої не вмирають»

Ведуча.  Шановна Ольго Станіславівно, мати нашого героя Олександра Ситника, просимо Вас до слова.

Виступ мами

 

Ведучий. З любов'ю та смутком, з небесного раю

сини споглядають - їх мами чекають!

Хай гріють ці душі на край-небосхилі

подяки і шани народної хвилі!

 

Ведуча.  Низький уклін  батькам, рідним  та друзям нашого героя!

 

Ведучий. Ми завжди будемо пам’ятати вашого сина, чоловіка, брата, онука,  батька.  Він загинув заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої країни! Вічна пам'ять герою!

 

Ведуча. Всіх до одного ми повинні пам’ятати

Хто нас в цей час важкий на сході захищав,

Щоб знала кожна вбита горем мати,

Що не даремно син життя своє віддав.

 

Виконується духовний гімн України.

 

Ведучий. Допоки ми живі – житиме пам'ять про наших героїв. Олександр з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя аби ми жили в мирній, квітучій незалежній Україні.

 

Ведуча. Вшанування пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і подяка справжнім героям.

 

Ведучий. Дякуємо всім , хто прийшов до нас , щоб разом згадати нашого Героя Олександра Ситника, та віддати честь усім Героям України!

Ведуча. Запрошуємо покласти квіти до меморіальної дошки нашому Герою та відвідати могили захисників Ситника Олександра, Ліщинського Богдана та Кукурузи Олександра на місцевому кладовищі.

Ведучий.  Слава Україні! Слава її Героям! Слава їх безсмертному подвигу!