Андріївські вечорниці на сучасний лад

Андріївські вечорниці на сучасний лад

Мета: ознайомлювати дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: інтер'єр сільської хати (предмети побуту та обереги старовинної української сім'ї скомпоновано в етнографічну композицію), аудіозаписи українських пісень.

Запрошені: вчителі, батьки, учні (одягнені в українські костюми).

Ведуча 1: Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці.

Ведуча 2: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.

Ведуча 3: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

Ведуча 4: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

Ведуча 5: От і сьогодні для Вас – усе найкраще  - жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні.

Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!  

Дівчата сідають , співають і вишивають.

1. - Дівчата, а на чобіт поворожимо?

2. - Всі знають це ворожіння? Ану ж розкажіть! 

Ворожіння 1. Перекидання чобота.

- Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

Дівчата (разом): Звичайно!

 Поворожимо!

 Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують:

-     Мій кудись на Київ  показує!

-     А мій – на Тернопіль!

-     А мій, здається, – на Париж!

-     Ну а мій – на Педоси! Десь там моя доленька!

- Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

- А мій чомусь до хати носком повернувся!

- То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

 Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.

 Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

 - Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

- Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчата: – Так!

-   Ні!

-   Пам'ятаємо!

-   Не  знаємо!

- Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

 Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:

-       Я перша заміж вийду!

-       А я друга!

-       А я третя!

Ворожіння 3.  Ім'я судженого.

Господиня: Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?

 Дівчата разом: Так! Звичайно!

Господиня: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а глядачів у нашій залі знаємо усіх. Давайте поворожимо на імена у капелюсі. Я заздалегідь підготувала папірці з найпоширенішими чоловічими іменами. Кожна з вас по черзі підходить до капелюха і виймає один папірець з іменем. Яке ім’я на папірці – таке буде й у майбутнього чоловіка.  

Дівчина 1: Мого судженого Василем зватимуть!

Дівчина 2: А мого – Миколою!

Дівчина 3: А мого – Петром!

Дівчина 4: А мого – Андрієм!

Дівчина 5: А мого – Пантелеймоном!

Пісня  “Україна молода”

Ми вже дізналися, котра дівчина першою заміж вийде, як зватимуть наших майбутніх чоловіків… А ще якісь ворожіння є?

 Ворожіння 4. Скринька.

- Бачите, ми сьогодні вже дізналися, хто першою цього року вийдете заміж і звідки старостів чекати. А хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

- От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!

Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл, на який ставиться решето.

- Я поклала в решето декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, папір – в офісі працюватиме, гроші – підприємцем знатним буде, колоски – хліборобом, перстень – ювеліром, ручку – вчителем, колесо – шофером, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Господиня: Скриню я накриваю хусткою, а ви, дівчатонька по черзі виймайте те, що , що  доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

 Звучить музика. Дівчата ворожать.

Дівчата вибирають і називають те, що вибрали:

Дівчата весело обговорюють результати ворожіння.

Ворожіння 5.  Книжка

Пропоную один з найвеселіших способів ворожіння. Відповіді зазвичай настільки абстрактні і кумеднеі, що їх можна після цього обговорювати годинами.

Ворожіння полягає в тому, що береться будь-яка художня книга. Дівчата загадують питання, а потім називають номер сторінки і рядок зверху або знизу на якому написана відповідь . Потім книга відкривається на відповідній сторінці, читається відповідний рядок і приходить щастя.

Проводиться ворожіння.

Стукіт у двері

Хлопець. Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Дівчина. (до дівчат) О, хлопці вже йдуть.

          (до хлопців) Гарненько просіть!

Знову стукіт.

Дівчина.  Агов? Хто такий?

Хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

Дівчина. Не пустимо до хати, бо вас дуже багато.

Хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Хлопець. Дівчатонька, голуб’яточка, ми не сваритися прийшли а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір.

Дівчина. Заходьте вже. Але за це мусите нам пісню заспівати.

Хлопець. А що? І заспіваємо.

Звучить пісня « Веселкова»

- Дякуємо вам, хлопці! Гарно співаєте!

- Дозволяємо вам залишатися на наших вечорницях.

Ворожіння 4. Балабушки.

         - А зараз ми будемо ворожити на балабушках. Кожна з нас спекла по так званому «Андрійчику». Ми розкладаємо їх на лаві, а хлопці мають привести голодного собаку. Чий балабушок собака з’їсть першим, та і заміж най скоріше вийде.

-   Так – так, хлопці!? А зараз нам конче потрібний собака. Приведете  - варениками почастуємо.

-   Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

-         Нічого не знаємо. Ідіть за собакою. А ні, то будете голодні.
                                              (дівчата виштовхують хлопців на "вулицю")

-         А ви дівчата, мерщій свої "андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав.

-         Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде?

(хлопці перевдягають одного у "собаку")

- Дівчата, гасіть світло бо собака боїться до хати йти тільки щоб свічки горіли.

(собака в лапках гарчить, їсть "андрійчики", один другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають. Він лягає на підлогу й каже: "Все! Більше не можу!" Хлопці регочуть, а дівчата сердяться)

-  Всю ворожбу нам зіпсували!

- А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші пісні "андрійчики" їв.

-         Та він же хотів усіх вас пожаліти, та живіт замалий!
-  Дівчата – голубоньки! Ну, ні один пес не хотів до вас в хату іти! Та хіба ж я гірший?

-         Та мій пес за тебе в сто раз кращий!

-         Хлопці, та ми ж обіцяли вам миску вареників, якщо знайдете нам собаку. Ви їх чесно заслужили.

-         Як ви до нас, так і ми до вас. Будуть вам зараз вареники!!!

- Дівчатонька, несіть сюди вареники. А ви парубки наші – жартівники, спробуйте 

-  З’їсти вареники в сметані не торкаючись до них ні виделкою, ні руками.

- Не сумуй, Уляно! Подивись навколо скільки гарних хлопців навкруги!

- А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

- Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати Данило. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

- Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.

- Ну і працьовиті ж наші хлопці! А які хороші та щирі! А чи любите ви танцювати?

Танок «Карапет»

- Давайте, господине ще й ми поворожимо, що дізнатися про свою долю!

Господиня. Я напередодні кожній дівчині, що сьогодні присутня з нами, дала імена всім відомих квітів, а для вас назви цих квітів записала на папірцях. Хлопці, підходьте по черзі та й обирайте собі квітку. Та дівчина, зашифроване ім'я якої назвав юнак, і буде йому нареченою.

Проводиться ворожіння

Господиня. Передбачали долі і за допомогою сірників. На тарілку з водою клали два сірники: одна - це хлопець, в ідеалі той, якому дівчина симпатизує, друга - символ самої дівчини. Потім потрібно подути на ці сірники: якщо від дихання вони зійдуться, то це вірна ознака того, що загадана дівчина стане нареченою. Ворожіння можна проводити як для хлопців, так і для дівчат.

Проводиться ворожіння

Господиня. А ще одне ворожіння із зав'язаними очима. Ми накрили хусткою

багато різних предметів, що символізують можливі події прийдешнього року. Це

купюра - означає великі гроші;

копійки - гроші на хліб насущний;

лялька- чоловік;

стрічка  - заміжжя;

ножиці - гострі відчуття;

цукерка - солодке життя;

годинник - несподівані зміни;

ручка - робота ;

квітка - натхнення;

електрична лампочка - промені слави;

м’яч  - народження дитини.

Господиня.  Речі  розклали на столі. Обираємо одну з дівчат, якій будемо ворожити, зав'язуємо їй очі, перекручуємо три рази і підводимо до столу. Беріть ту річ, яку намацаєте першою. Якщо ви випадково схопите відразу дві - вас чекає і те і інше!

Пісня «Ой на горі женці жнуть»

- А чи спритні та дотепні це ми зараз перевіримо під час кусання Калити!

Кусання калити.

Дівчина : Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом): Володя! Володя! Він минулого року всіх переміг!

Михайло: Дякую, шановне товариство!

- Прийміть нашу калиту, пане Калитинський!

Господиня: Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці.

Дівчата подають парубкам коцюбу.

 Пан Калитинський: Ну то як, готові? Починаємо!

 Перший Коцюбинський.

 Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Їде на коцюбі по всій сцені.

 Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Писар: А я таки впишу!

 Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" аж під стелю. Писар  маже Коцюбинського сажею .

Після того, як один з парубків вкусив калиту

Дівчата (навперебій): Оце так парубок!

1-а дівчина: Оце молодець!

2-а дівчина: Всіх переміг!

3-а дівчина: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

 Переможець шанобливо знімає калиту з гвіздочка, обносить її по всій сцені, показує

глядачам і приказує:

Калитинський: Калинники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте!

А ви, дівчатонька, калиту діліть!

1-а дівчина: Ой наша калита та й солодка була!

А ми її розламаємо, бо до весняного сонечка поспішаємо!

А зараз, хлопці намажуть  всім дівчатам вуста медом за те.

Що вони підготували їм таке гарне частування.

Господиня:. Сьогодні ви побачили як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти. Наші дівчата приготували для вас смачне частування - Андріївські балабушки! Пригощайтеся,  на здоров’я! А ми бажаємо вам 100 % щастя

Пісня «Давайте, браття, заспіваєм»