Лінійка- реквієм "Герої не вмирають! Вони вічно живуть!"

Лінійка – реквієм

до другої річниці з дня смерті учасника АТО

Ліщинського Богдана Вікторовича

Слайд 1

Звучить пісня «Мамо, не плач…»

 Три важких роки Україна охоплена війною і все важким стає біль утрат в зоні АТО. Три роки ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не вагаючись пішли боронити кордони держави.

Кушнір Олександр

 Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Чотирьом  нашим землякам, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них були і наші односельчани Попов Олександр Володимирович та Ліщинський Богдан Вікторович.

Під прапором стояли – під прапором спочили

Прийми, О Господи, своїх синів

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів

Слайд 2

Сьогодні минає два роки з дня трагічної загибелі Ліщинського Богдана Вікторовича.

Біографія Ліщинського Б.В. (читає Мандрик Яна)

Сьогодні виповнюється два роки від дня трагічної загибелі у зоні АТО нашого односельчанина -   Ліщинського Богдана Вікторовича.  Богдан Ліщинський, 1992 року народження народився і виріс у селі Мартинівка Хмельницької області. Шкільні роки пройшли у стінах Мар'янівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів. Взимку 2015 року боєць закінчив Одеську військову академію, отримав лейтенантські погони. Богдан був кадровим офіцером, фаховим військовим. Боєць, із позивним «Звєрь», служив у складі роти розвідки УНСО 81-ої бригади, хоча й був командиром 2-го зводу, та залишався щирим другом  хлопцям-унсовцям, які служили під його командуванням і вони назавжди запам’ятають його молодим усміхненим красенем, який завжди підтримував побратимів по підрозділу.

    Військовослужбовець загинув уночі, 11 травня, від кульового поранення у груди під час виконання службових обов'язків поблизу селища Водяне у передмісті Донецька.

Слайд 3

Дата та місце народження: 22 червня 1992 р., с. Мартинівка, Хмельницький район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 11 травня 2015 р., с. Водяне, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Лейтенант.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада.

Обставини загибелі: Загинув 11 травня 2015 р. у результаті кульового поранення в груди поблизу села Водяне (Ясинуватський район) під Донецьком.

Місце поховання: с. Мартинівка, Хмельницький район, Хмельницька область.

Слайд 4

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Такі короткі біографічні відомості записані в Книзі пам’яті загиблих за Україну.

Лаконічно і стримано сказано про життя людини, яка могла б стати видатним полководцем, командувачем, надійною опорою матері та підтримкою для сестри,  коханим чоловіком, люблячим татом… Але смерть не обирає…

 Невичерпний патріотизм, відданість ідеалам незалежної, демократичної та заможної України, непохитний бойовий дух  Богдана  назавжди залишиться яскравим прикладом для всіх нас.

Безмежна туга огортає наші серця кожного разу, коли у цій жорстокій безпідставній війні від сліпої кулі лютого ворога гинуть найкращі, цвіт та надія нації...

       

Вічна  пам'ять Герою!

Слайд 5

Герой не вмер, він - у серцях!

Вже мати не побачить сина

І не обійме, як завжди.

Бо син поліг за Україну.

Пісня «Солдатські матері»

Слайд 6

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями… Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Пісня «Нашим Героям»

І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Хвилина мовчання

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки

вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від

нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні

жити в нашій пам’яті!

Слайди 7 - 13

Бузецький Олександр.

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,

Історія одна, і Ви - її частина.

Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

І молимось: за Вами - ненька Україна!

Борисова Валентина

Вже не повернеться додому той хлопчина,

Що його вчора тільки мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,

За щастя України, бо вона - єдина".

Ткач Валерія

Казала мати берегти себе. Але даремно,

Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

Не стала на коліна, а боролася відважно.

Гуменний Олександр

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

Відкривши очі, він відчує повну волю.

Але та куля, в день весняний, на світанку,

Перехопила подих та змінила долю.

Бандирська Сніжана

Хлопчина вірив, що колись, одного дня,

Розкаже син йому, як любить Батьківщину.

Хіба він знав, що борючись за це щодня,

Все доведеться відпустити в мить єдину.

Григор’єва Аліна

Так. Той хлопчина, він не знав тоді,

Що нелюд пострілом прицільним забере життя.

І браття хлопця, українці, у біді,

Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Козловська Дарина

Але ж душа, душа Героя вічно лине!

До тебе наші сльози, молитви, зізнання!

Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,

Як і омріяні тобою воля та кохання.

Кушнір Олександр

Смертельний постріл. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.

Пісня «Солдатику мій»

Слайд 14

Мацюра Анастасія.

Мати Божа, Царице Небесна, спаси і збережи Україну.

Покрий Святим Твоїм омофором українських солдатів, волонтерів і всіх тих, хто захищає Вітчизну.

Будь Заступницею і Захисницею для них кожну хвилину.

Хай Твій Покров стане міцнішим за сталь і його не зможе пробити ні куля, ні осколок, ні жодна вража зброя.

Зроби Захисників України невидимими і невразливими для ворога, для снайпера, для вражої техніки.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Амінь.

Пісня «Молитва за Україну»

Слайд 15

Забути кров святу не маєм права! –
Лишила слід безсмертний і терпкий…
Героям України – Слава! Слава! Слава!!!
І наша пам’ять – на усі віки!