Випускний вечір - 2017

СЦЕНАРІЙ ВИПУСКНОГО ВЕЧОРА - 2017

1.     Червневий день відлунює святково,

І сміх, і квіти, й гомін голосний…

Зібрало нині свято нас чудове –

Прощальний вечір, вечір випускний.

2.     Непрохана сльозина у зіницях,

В душі зі смутком радість обнялись,

Випускники сьогодні , як годиться,

З дитинством попрощатися зійшлись.

Пісня «Роки золоті» у виконанні Крижанівської Валерії

1.     Для них останній дзвоник пролунав завзято,

Державна атестація здана.

Тож запрошуємо випускників на свято,

Хай пролунають їхні імена.

2. Мить неповторна, зупинися.

Тишо, ще більш урочистою будь.

Україно, подивися:

Випускники твої ідуть.

Директор. На урочисту лінійку запрошуємо випускників 2017 року

1.	Бузецького Михайла Миколайовича
2.	Бузецького Олександра Сергійовича
3.	Григу Діану Дмитрівну
4	Громового Назара Олександровича
5	Журавльова Сергія Олександровича
6	Кирилюка Олега Михайловича
7	Кондратюк Анну Олександрівну
8	Питлика Назарія Аркадійовича
9	Синіцького Дмитра Анатолійовича

(вхід випускників під музику)

Директор. Запрошуємо першу вчительку – Савчук Тетяну Леонідівну та  класного керівника – Пастернак Аллу Віталіївну

Зустрічають оплесками

Директор. На нашому святі присутні почесні гості___________________ _________________________________________________________________

Директор. Урочистий вечір, присвячений врученню свідоцтв про неповну загальну середню освіту випускникам 2017 року, оголошується відкритим.

Директор.  Вітай, Україно,

Сьогоднішню зміну

Хай гордо й заклично

Державний Гімн звучить велично!

Звучить Державний Гімн України

1.     Дорогі випускники!

Дитинство ваше, мов вчорашній день.

Ось – ось майне крильми у темінь ночі,

А світанок від дзвінких пісень

Прокинеться і вам загляне в очі.

2.     Ви підійшли до першої межі.

Шкільним порогом звуть її в народі.

Ще крок, і Україна перед вами

Відкриє всі свої шляхи – дороги.

1.     І сльози, і сміх, і сум на подвір’ї,

Випускники за крок від балу,

Щасливі, збуджені чекають цю хвилину,

Що свідоцтва вручать неодмінно.

2.     Очікуванням кожне серце б’ється,

Надії вогник ще в очах не згас.

Директорові слово надається.

Випускники, Валентина Станіславівна вітає вас.

Директор вітає учнів із закінченням школи.

Директор. Дорогі випускники. Через усе життя ви понесете пам’ять про рідну школу. Школа вас зростила і проводжає у великий світ. Сьогодні ви уже не тільки наша гордість, ви – надбання України, її надія і майбутнє.

Пісня «Вечір випускний » у виконанні Крижанівської Валерії

В.1. Ви підійшли до першої межі.

Шкільним порогом звуть її в народі.

Ще крок – і Україна перед вами

Відкриє всі свої шляхи-дороги.

В.2. Як хочеться сказати: «Зупинись!

Постій хвилину, не спіши в дорогу».

А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,

Все далі від батьківського порогу.

В.1.  Любі випускники!

Ось і настала мить та довгождана,

Коли дорослість шле вам свій привіт.

Вже зараз ви отримаєте свідоцтва

Про які мріяли довгих 9 літ.

В.2. Ось і настає ця хвилююча мить,

Що спогад у серці надовго залишить:

Випускникам свідоцтва вручають

І на стежину життя проводжають.

В.1. Право вручити свідоцтва про неповну загальну середню освіту випускникам 2017 року надається директору школи - Мисюрі Валентині Станіславівні. Слово для зачитування наказу  по Бережанській загальноосвітній  школі І – ІІ ступенів надається заступнику директора з навчально – виховної роботи Кушнір Ірині Петрівні.

Вручення  свідоцтв про закінчення школи

Квіти директору і завучу

Ведучий. Гості на святі – це, звісно, чудово.

Посмішки щирі, щирі промови.

Раді гостей ми завжди зустрічати,

Їхні слова до уваги приймати.

Директор. До вітального слова запрошуємо почесних гостей нашого свята ________ _______________________________________________________

Випускник. Як сонце зійде, ми покинем школу,

Розлетимось у світ по всій землі,

Та не забудем Вас в житті ніколи,

Найкращі рідні наші вчителі!

Випускник. Учителі найперші, рідні,

Ну як же Вам не дякувать в цей час

За те, що розум, щедрість, вміння –

Все віддавали Ви для нас.

Зустрінете інших –

Як ми вже не буде ніколи.

Ви душі відкрили даруючи дітям знання.

Якими ж смішними й малими

Колись ми зявились у школі!

Якими розумними

Йдемо сьогодні в життя!

Випускник. За кожен день і кожне щире слово,

За ніжність й ласку в радості й журбі

За те, що в школі нам було чудово,

Спасибі, рідний вчителю, тобі!

Випускник :

І в день такий урочистий, святковий

Дозвольте вашу працю вшанувать.

І квіти всі, принесені сьогодні,

Від всього серця Вам подарувать.

Дарують квіти вчителям

Танок «Квітка - душа»

Випускник. У нашому класі – талантів багато.

Кожен матиме, що пригадати.

А щоб спогади хорошими були:

Запам’ятайте нас такими, як ми є!

 Танок – презентація

Ведучий. Ви пам’ятаєте, як йшли до школи?

І думали: який цей світ?

Так довго треба тут навчатись,

Коли минуть ці дев’ять літ?

Ведучий. Шкільні роки так швидко пролетіли,

Їх журавлі за обрій понесли.

Сьогодні ви, дорослі і вродливі,

На вечір випускний уже прийшли.

Випускниця.

Учителько перша! Зібрались всі нині,

Щоб дяку і шану віддати тобі

За ласку, за мудрість, бо кожній дитині

Ти частку душі залишила в житті.

Директор . До слова запрошуємо вашу першу вчительку – Савчук Тетяну Леонідівну та Хміль Людмилу Сергіївну.

 ВИСТУП ПЕРШОЇ ВЧИТЕЛЬКИ

(Звучить лагідна музика, дев’ятикласників вручають своїй першій вчительці квіти).

Випускниця.

В хвилини радості й дитячої печалі,

Учитель був ваш вірний помічник,

Його ви руку дружну відчували,

Завжди  поруч – ваш класний керівник.

Директор. До слова запрошуємо вашого класного керівника – Пастернак Аллу Віталіївну.

ВИСТУП КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

(Звучить лагідна музика, дев’ятикласників вручають своєму класному керівникові квіти).

Танок «Вчителька»

Ведучий. Сьогодні на святі у нас гості

Зовсім маленькі дітлахи

Прийшли випускників вітати

Від них естафету прийняти.

Директор.

ці  діточки но святі зовсім не випадково

Наступного року вони прийдуть у нашу школу.

Щоб ви пригадали якими були

Запрошуємо Вас, дорогі малюки!

Під веселу музику заходять майбутні першокласники

Виступ дітей

Випускник. Сьогодні, з нагоди свята, ми хочемо продовжити традицію га­лереї випускників. Щоб пам’ять про нас зали­шалась у серцях учителів, школярів, у стінах школи, ми даруємо школі цю велику фото­графію нашого класу з підписами і своїми по­бажаннями школі.

Вручають фотографію

Джельтенмени

1.     Добрий вечір, пані та панове!

2.     Мадам і месьє!

3.     Дами і господа!

4.     Леді і джентельмени!

1.     Знову перед  чисельною публікою джентельмени 9 класу!

2.     Мені здається, сер, що правидьніше сказати не знову, а востаннє!

3.     Ну, звичайно, востаннє, бо завтра ми підемо в самостійне життя!

4.     Джентельмени, веселіше, будьте оптимістами!

1.     Невже не знайдеться когось, хто б продовжив нашу благородну джентельменську справу?

(Вибігають малі джентнльмени)

1.     Добрий вечір випускники та випускниці!

2.     Вчительки та вчителі!

3.     Мами та татусі!

4.     Дідусі та бабусі!

1.     Досить, досить, зупиніться. Ми ж не для цього сьогодні тут.

2.     Ми готові прийняти естафету від наших випускників

3.     Джентельмени! Чи підходимо ми на Вашу роль?

4.     Ми обіцяємо, що будемо багато їсти, займатися спортом, вивчимо правила хорошого тону, навчимося ходити на дискотеки, гуляти з дівчатами, одне слово – будемо такими, як ви!

Джентельмени – випускники

1.     Я бачу: джентельмени – це достойна для нас зміна.

2.     Так, сер. Я думаю, що плечі цих джентельменів достойні, щоб на них перекласти атрибути (перекладають на їхні плечі білі шарфи)

Малі джентельмени

1.     Дякуємо за довіру, сер.

2.     Джентельмени, можливо і нам щось варто подарувати нашим старшим колегам

3.     О, так сер, я думаю, що їм згодяться ось такі біленькі хустинки.

4.     А для чого їм хустинки? Що, їм немає чим витирати носа?

1.     Та, що ви, сер. Це, щоб було чим помахати рідним, коли будуть від’їжджати вчитись у великі міста.

(Дарують хустинки)

Джентельмени – випускники

1.     Ну, от і все, тепер можна спокійно прощатися зі школою.

2.     Так, сер. Але не варто втрачати нагоди подякувати найріднішим для нас людям.

3.     Безперечно, джентельмени.

Випускник. Спасибі, матусю, за те, що зростили,

Що ласку й любов віддавали мені,

За те, що дорогу в життя ви відкрили,

Вклоняємось низько ми Вам до землі.

Випускник. Спасибі Вам, тату, за щирість і ласку,

За доброту і щедрість, за зоряну казку,

За витримку Вашу, за батьківське слово

До Вас ми звертатимемось знову і знову.

Випускник. Вклоняємось низенько до землі

Усім батькам, які прийшли і тим,

Що не змогли прийти на свято.

Уклін прийміть, шановні наші милі й дорогі

І найдорожчі в світі, - мама й бабця, дідусь і тато!

Директор . До вітального слова запрошуємо батьків наших випускників.

Виступ батьків

Ведучий. Щаслива традиція є в народу України:

Пшеничним хлібом у дорогу проводжають

І рушником, що вишитий червоним,

Дорогу у майбутнє вистеляють.

Мати. Сиплемо на Вас жито,

Щоб добре було Вам жити.

Сиплемо  ще й овес,

Щоб Вами пишався рід наш увесь.

Ще й хміль і квіти,

Щоб Ви були щасливі, наші діти.

Будьте ж багаті, як земля,

А щасливі, як весна!

Частіше прилітайте до шкільного й батьківського гнізда.

З усього Вам щасти: з роси, з води,

Щоб з толком та до пуття

Ви прожили все своє життя!

Батьки вручають дітям коровай. Перев’язують рушниками. Танцюють

Ведучий. Вам дитинство тепер лиш насниться

Забувати про нього вже час!

А шалена романтика юності

Вже обійми розкрила для Вас!

Дівчинка.

 Привіт! Невже це правда?

Що кілька років тому

Ось  ці дяді і тьоті

В садок ішли із дому?

Сьогодні я прийшла,

Щоб щиро Вас вітати,

І успіхів та щастя

Усім Вам побажати.

А щоб Ви не забули

Дитинства  світлу мить

То хочу Вам ці кульки

Чарівні подарить.

Дарує випускникам повітряні кульки

Директор .

Нехай  мрії святковим салютом

Відлітають в омріяну даль

Загадайте бажання на кульках

І хай Вас обминає печаль.

Запускають кульки в небо

Ведучий. Як же час пролітає швидко…

Ваші діти так швидко ростуть…

Ніжні сукні, мов крила лебідки,

Нас у вальсі легкому несуть.

Ведучий. Тож щасливий хай буде Ваш обраний шлях,

Хай Вам добре у світі живеться.

А цей вальс випускний у Ваших серцях

Добрим  спогадом хай озоветься.

Випускники виконують вальс

Директор.

Благословляєм Вас, діти, на долю високу,

На щастя, на радість, високий політ.

Ростіть і долайте вершину щороку,

Здорові й щасливі рушайте у світ!

Всміхніться небу, вклоніться землі,

Радійте сонцю, ідіть по росі,

Шануйте свій рід і свій оберіг,

Моліться на матір, на рідний поріг.

Ведучий. Зізнайтеся. Зараз вам відчутно боляче залишити дім, що став для Вас рідним. Але Ви вирушаєте в доросле самостійне життя, то ж в добру путь!

Директор.  Урочистий вечір, присвячений випуску 2016 року, оголошується закритим.

Звучить Державний Гімн України

Директор. Дорогі випускники! Зараз вас востаннє заведуть у школу ваші батьки. Так , як привели вперше 9 років тому.

Лінійка- реквієм "Герої не вмирають! Вони вічно живуть!"

Лінійка – реквієм

до другої річниці з дня смерті учасника АТО

Ліщинського Богдана Вікторовича

Слайд 1

Звучить пісня «Мамо, не плач…»

 Три важких роки Україна охоплена війною і все важким стає біль утрат в зоні АТО. Три роки ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не вагаючись пішли боронити кордони держави.

Кушнір Олександр

 Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Чотирьом  нашим землякам, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них були і наші односельчани Попов Олександр Володимирович та Ліщинський Богдан Вікторович.

Під прапором стояли – під прапором спочили

Прийми, О Господи, своїх синів

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів

Слайд 2

Сьогодні минає два роки з дня трагічної загибелі Ліщинського Богдана Вікторовича.

Біографія Ліщинського Б.В. (читає Мандрик Яна)

Сьогодні виповнюється два роки від дня трагічної загибелі у зоні АТО нашого односельчанина -   Ліщинського Богдана Вікторовича.  Богдан Ліщинський, 1992 року народження народився і виріс у селі Мартинівка Хмельницької області. Шкільні роки пройшли у стінах Мар'янівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів. Взимку 2015 року боєць закінчив Одеську військову академію, отримав лейтенантські погони. Богдан був кадровим офіцером, фаховим військовим. Боєць, із позивним «Звєрь», служив у складі роти розвідки УНСО 81-ої бригади, хоча й був командиром 2-го зводу, та залишався щирим другом  хлопцям-унсовцям, які служили під його командуванням і вони назавжди запам’ятають його молодим усміхненим красенем, який завжди підтримував побратимів по підрозділу.

    Військовослужбовець загинув уночі, 11 травня, від кульового поранення у груди під час виконання службових обов'язків поблизу селища Водяне у передмісті Донецька.

Слайд 3

Дата та місце народження: 22 червня 1992 р., с. Мартинівка, Хмельницький район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 11 травня 2015 р., с. Водяне, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Лейтенант.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада.

Обставини загибелі: Загинув 11 травня 2015 р. у результаті кульового поранення в груди поблизу села Водяне (Ясинуватський район) під Донецьком.

Місце поховання: с. Мартинівка, Хмельницький район, Хмельницька область.

Слайд 4

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Такі короткі біографічні відомості записані в Книзі пам’яті загиблих за Україну.

Лаконічно і стримано сказано про життя людини, яка могла б стати видатним полководцем, командувачем, надійною опорою матері та підтримкою для сестри,  коханим чоловіком, люблячим татом… Але смерть не обирає…

 Невичерпний патріотизм, відданість ідеалам незалежної, демократичної та заможної України, непохитний бойовий дух  Богдана  назавжди залишиться яскравим прикладом для всіх нас.

Безмежна туга огортає наші серця кожного разу, коли у цій жорстокій безпідставній війні від сліпої кулі лютого ворога гинуть найкращі, цвіт та надія нації...

       

Вічна  пам'ять Герою!

Слайд 5

Герой не вмер, він - у серцях!

Вже мати не побачить сина

І не обійме, як завжди.

Бо син поліг за Україну.

Пісня «Солдатські матері»

Слайд 6

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями… Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Пісня «Нашим Героям»

І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Хвилина мовчання

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки

вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від

нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні

жити в нашій пам’яті!

Слайди 7 - 13

Бузецький Олександр.

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,

Історія одна, і Ви - її частина.

Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

І молимось: за Вами - ненька Україна!

Борисова Валентина

Вже не повернеться додому той хлопчина,

Що його вчора тільки мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,

За щастя України, бо вона - єдина".

Ткач Валерія

Казала мати берегти себе. Але даремно,

Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

Не стала на коліна, а боролася відважно.

Гуменний Олександр

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

Відкривши очі, він відчує повну волю.

Але та куля, в день весняний, на світанку,

Перехопила подих та змінила долю.

Бандирська Сніжана

Хлопчина вірив, що колись, одного дня,

Розкаже син йому, як любить Батьківщину.

Хіба він знав, що борючись за це щодня,

Все доведеться відпустити в мить єдину.

Григор’єва Аліна

Так. Той хлопчина, він не знав тоді,

Що нелюд пострілом прицільним забере життя.

І браття хлопця, українці, у біді,

Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Козловська Дарина

Але ж душа, душа Героя вічно лине!

До тебе наші сльози, молитви, зізнання!

Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,

Як і омріяні тобою воля та кохання.

Кушнір Олександр

Смертельний постріл. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.

Пісня «Солдатику мій»

Слайд 14

Мацюра Анастасія.

Мати Божа, Царице Небесна, спаси і збережи Україну.

Покрий Святим Твоїм омофором українських солдатів, волонтерів і всіх тих, хто захищає Вітчизну.

Будь Заступницею і Захисницею для них кожну хвилину.

Хай Твій Покров стане міцнішим за сталь і його не зможе пробити ні куля, ні осколок, ні жодна вража зброя.

Зроби Захисників України невидимими і невразливими для ворога, для снайпера, для вражої техніки.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Амінь.

Пісня «Молитва за Україну»

Слайд 15

Забути кров святу не маєм права! –
Лишила слід безсмертний і терпкий…
Героям України – Слава! Слава! Слава!!!
І наша пам’ять – на усі віки!

Перемога одна на всіх!

Перемога

Навесні, коли розквітають сади,

І все покриває зелень промениста,

Ми вшануємо пам'ять про тих,

Хто   захистив нас від  наруги фашиста.

З кожним  роком дедалі менше стає

Тих людей, що в окопах стояли...

І кожного дня не на життя, а на смерть

Наше мирне життя захищали.

Щороку, у світлі Свято Перемоги,

Малі діти, з квітами в руках,

Йдуть до обелісків

У граніті увічнених солдатів.

 

Разом з дітьми йдуть дорослі:

Стрункі, високі, молоді,

У берцях, у кителях юні хлопці,

Що повернулися із сучасної війни.

Колись і вони були малими

Й раділи Перемозі раз-по-раз.

Лише одного вони не розуміли:

«Чому у ветеранів сум у власних очах?»

А зараз, повернувшись із фронту,

Добре усвідомлюють вони

Той велетенський подвиг,

Що здійснили їх мужні прадіди, діди.

Проходять весни, йдуть роки,

Життя листки перегортає…

А сильні духом українські сини

Нашу Перемогу наближають!